Багато століть, може, навіть тисячі років, жили Арії у своїй правітчизні, у Східній Європі. Вони називали себе Арья - гідний і благородний.

   Арії розмовляли однією  спільною мовою  або дуже близькими один до одного діалектами.

   Цю мову лінгвісти реконструювали більш ніж сто років тому.  Найкращий   словник  у   Юліуша Покорнего  (1887-1970)   «Indogermanisches Etymologisches Wörterbuch», Берн 1959-1969.

   Р. Данка і  К. Вітчак  з  Лодзького  університету працювали  протягом багатьох років над  виданням польського словника нашої спільної прамови.

   5000 - 4500 років тому  осередки  аріїв почали віддалятися один від одного, а мови змінюватися.  Найпершими рушили на захід попередники Прагерманів.  Останніми вийшли зі спільноти племена праслов’ян.  Концепція слова  Аріо-Слов’яни відображає наші спільні корені.

   Найкращим доказом спільних джерел духовності народів Індоєвропи  є 1028 гімнів Рігведа Самгіта. Рігведа   - одна із найпрадавніших відомих філософських та релігійних праць  на Землі. Ключем до розуміння шедевру  Рігведи є гімн Nasаdiya -  про початок всього сущого.

   Цей гімн  дозволяє нам зрозуміти  світогляд наших предків. Поети і провидці  гарно заримували багато міфів, казок і легенд про Богів і героїв, привезених з правітчизни, і збагачених подіями завоювання  Пенджабу аріями 4000 років тому.

   Гімн Nasаdiya як і раніше цікавить  індологів, дослідників і філософів. Більшість з них зазнають труднощів у його розумінні, вони не можуть або не хочуть відчути космоцнтризму арійської Рігведи.

   Nasadiya описує народження Всього сущого з власної волі  першоджерел хаосу. З непроявленого  стану   спочатку народилась праенергія, яку називають у Рігведі То Єдине. Із нього виникла Кама -  енергія бажання, творення. А з неї - початок мислення. Боги як сили космосу, виникли пізніше, разом зі світом. Космос -  протилежність хаосу, це  порядок  всесвіту, гармонія, заснована на ієрархії.

   Досягнення науки в останні роки  тепер допомогли нам зрозуміти послання Рігведи про створення світу - Всесвіт  виник без втручання з боку за його межами, ззовні, з іншої уявної реальності.

   Світ  прекрасний, і ми  - його частина. Ми і все навколо нас прагне досконалості,  жадає осягнути неосяжне, торкнутись до абсолютної гармонії.

   Рух в напрямку вдосконалення  - основна риса всього сущого. Життя  -  вища форма еволюції світу, ядро усього розвитку реальності.

   Із зародку життя народилось у невизначеному часі те Єдине, а з нього -  все - навіть світ, в якому ми живемо.

   Спільним для всіх індоєвропейських народів є ідея єдності трьох світів Богів і людей. Його структура описана у гімнах Рігведи. Трирівнева структура світу відповідає  триступеневій організації суспільства. Відповідно - наш людський світ є відображенням гармонії світу Богів. Спільнота Aріo-слов'ян складається  теж, як і всі інші індо-європейські  суспільства з трьох  умовно кажучи варн - мислителів, воїнів і виробників.

   З першородом прадавніх аріїв  сучасних і прадавніх слов’ян об’єднують мовні зв’язки. Ці зв’язки міцніші у порівнянні з більшістю інших народів Індоєвропи.  Лінгвістична спільність є свідченням спільноти генів.

   Від арійського слова веда  походить слов’янське слово – віда, знання, відати – значить  знати.  Але відати – це   не просто мати відомості про про те чи інше. Знання має священний характер.

   Великі досягнення  мають числені вчені слов’янознавці,  а також не-слов'яни, які займались  аналізом генетичних і духовних зв'язків. Можемо назвати найпотужніших із них. Любор Нідерле (1865 - 1944), Олександр Брюкнер(1856 - 1939),  Ярослав Ягич (1838 - 1903), Олександр Гєйштор(1913 - 1999) і  народознавці Зорян  Долега-Ходаковський(1784 -1825), Оскар Кольберг (1814 -1890), Казімєж Мошинський(1887 - 1959), Йозеф Стриговський (1862 - 1941), Макс Фасмер (1886 - 1962), Володимир Шаян (1908 - 1974).  У галузі порівняльної міфології є великі досягнення сучасних учених  - В. Іванова, В. Б. Рибакова, Топорова. Вони спираються на відкриття Анічкова, який працював над  етнологією у 19 столітті.

   У праці Артура Ковалика «Космологія давін  слов'ян – Прологомена до політичної теології давніх слов'ян», Краків 2004 р.    ми знаходимо багато джерел, що вказують на тісні зв'язки  оригінальної слов'янської духовності   з аріо-ведійською  і дуже близька їм  також рання елліністична  духовність.

   Великий внесок у розвиток нашої духовності принесли романтичні поети,  філософи, композитори.

   Зорян Долега-Ходаковський  -  це потужний   дослідник слов’янщини, який надихав творців свого часу.  До них відносяться головним чином  письменники Август Бєловський(1806-76)  та Домінік Магнушевський (1810-45), що друкувались у часописах   «Галичанин» і «Жевонія»  у Львові в 1830-1839 роки.

   Їх  твори були осередками  розвитку слов'янської ідеї на високому рівні. Духовно близьким до них був  Річард  Бервінський  (1819-1879) із Польщі.   Його «Пісня Бояна»   із поеми «Богунка на Гопле» дуже популярна  у наш час. Польські рідновіри промовляють її, як молитву під час обрядів.

   Роман Зморський  (1822 - 1867) творив під впливом міфів і легенд лужицьких сербів.

   Під час перебування на святій горі Слєнжі поблизу Вроцлава  він передбачив  повернення  слов’ян до своїх витоків.

   Вацлав Мацейовський  (1793-1883) видав «Історію слов'янських законів».  Еразм Маєвський (1858 - 1922) представив  у своїй праці  «Наука    про  цивілізацію»     значення слов’янського динамізму.

   У Празі в червні  1848 році  відбувся  перший офіційний Конгрес слов’ян, у якому взяли участь багато слов’янських  філософів та митців.

   Художники також відіграють значну роль у пробудженні духу слов'янської самосвідомості.  Маріан Вавженецький (1863 – 1943) не тільки творить слов’янські образи  на своїх полотнах,  а і досліджує  джерела слов'янської культури.   Софія Стриєнська (1891 - 1976) написала  два цикли  полотен «Слов'янські обряди і Боги». Станіслав Якубовський (1885 -1964),  видав два альбоми  ксилографій «Боги слов’ян» та «Слов’янські архітектонічні мотиви».  Альфонс Муха (1860 -1939)  створив монументальний  «Слов’янський епос».

   Значну роль  для збереження  слов’янської культури  відіграла творчість багатьох композиторів.

   Всесвітньо відомий  митець польський композитор Фридерік Шопен  у своїх мазурках, полонезах, вальсах  відтворив з величезною любов’ю неповторну мелодику польських народних пісень і танців. Багато ідей  у цьому напрямку підказав йому його вчитель Ельснер.  Гарно зображена слов’янська земля у симфонічній поемі Носковського «Степ», Огіньського – «Туга за  батьківщиною».

   Дух патріотизму  ми чуємо у творах Нововєйського  – «Легенда Балтики»   і  у музиці   до слів  гімну Рота  Марії Koнопницької, який присвячений 500- річчю битви  під Грюнвальдом. До речі, у цьому році  - 600 річниця  перемоги під Грюнвальдом.

   Заслуговує на увагу  «Польська фантазія»  та краков’яки  Падеревського, історична опера Ружицького «Болеслав Хоробрий», за яку композитор був засуджений католицькою церквою.

   Звичайно, варто згадати і «Слов’янські танці» Дворжака , «Ніч на Лисій горі» Мусоргського, «Князь Ігор» Бородіна,  1-й  фортепіанний концерт Чайковського, де геніально оспівана українська веснянка «Вийди, вийди, Іванку…», твір Бедржіха Сметани «Моя Батьківщина».

   Особливе місце    у справі  пробудження слов'янського духу  посідають  Трентовський,  Виспянський,  Шукальський, Стахнюк.

   Броніслав Трентовський (1808 69) передбачив велике майбутнє слов'ян на основі власної системи пантеїстичної філософії.  Слов'ян характеризує дія, вважає Трентовський.    Тут слов’яни переважають над односторонньо раціональними Германими  та емпіричними Романими.

   Всебічно  обдарований митець Станіслав Виспяньський  (1869 -1907) як і раніше розглядається як видатний драматург і художник.  А серед польського народу зміцнюється  сприйняття його,  як четвертого великого співця Польщі.  Три  співці - Міцкевич, Словацький, Красінський. У драмах «Легіон» і  «Звільнення»  Виспяньський вимальовує    радісний образ слов’янщини, людей, які щодня спілкуються  з Рідними Богами, крім того, митець торкається до польського минулого і закликає народ до незалежності.      Мрія Веспянського – відродження польської нації. «Легіон» не дуже знаний твір. «Звільнення»  -  більш відомий,  часто він виконується із певними політичними  поправками, особливо на телебаченні. Виспянський говорив, що відродження Польщі настане з відродження чистої польської крові.    Станіслав Шукальський (1893 -1984), також відомий як «Стах з Варти», заснував  в 1930 році  громаду творців «Рогате серце». Його натхненні скульптури та картини показують  всю  силу і міць слов'ян. Девіз  громади був такий: - Любити і боротися!  Шукальський також  видавав часопис «Крак»  і співпрацював з ідеологічним  часописом «Задруга».

   Засновником  цього часопису був Ян Стахнюк-Стоігнєв (1905-1963), творець правил відродження Польщі та Слов’янщини.  Його назва походить від давньої слов’янської спільноти споріднених родів.  З часом так стали називати   рух відновлення влади слов'ян, спираючись на праці Стахнюка та інших задружан.  Щомісячник видавався  недовго, з листопада 1937 по 1939 рік. Початок  Другої світової війни поклав кінець його існуванню. Після війни він не міг відновитися.  Стахнюк та багато інших задружан   були   у подвійіній окупації.  А молодий задружанин Йосип Гжанка заплатив життям, був замордований у Катині. Деякі  задружани воювали  у польській армії у вигнанні. Стахнюк  брав участь  у Варшавському повстанні протягом  всього часу – від 1  серпня  до 3  жовтня 1944 року.

   Задруга -  національний слов’янський рух, розвивався протягом кількох років на основі філософії   пантеїзму сталого розвитку.  Це зовсім новий вид пантеїзму, без телеології. Світ  постійно зростає під тиском космічної волі творення, шукає  недосяжної  досконалості. Людство, як  і світ,  побудоване  за ієрархічним принципом. В ієрархії  воно опирається на красу  і  гармонію  всього, що оточує нас. Дух і матерія нерозривно пов'язані один з одним, злиті,   і творять постійно зростаючий  органічний континуум.

   Та людство часто  спотворює і ламає цей космічний порядок.  Всесвітній глобалізм  намагається знищити багато націй. А особливо слов’янський народ.

   Протягом багатьох років зростає  інтерес в Польщі  до  товариства «Задруга», особливо серед молодого покоління. Задруга є важливим кроком у розвитку духовності слов'янства.

   Тож давайте будемо мужніми, будемо згадувати своє коріння і своє героїчне минуле Тоді людина справді стане  Людиною-творцем.

   Варто додати кілька слів про українських митців, у яких був близький світогляд до філософії Рігведи.

   Всесвітньо відомий  український філософ Григорій Савич Сковорода протягом усього життя послідовно уникав усього того, що могло уярмити його дух і волю до свободи, і з повним правом заповів написати на могилі слова: "Світ ловив мене, та не впіймав".

   Сковорода називає Бога "натурою, тобто "природою". Бог для Сковороди — світло і вогонь, духовне сонце людини, Бог природній, що прагне щастя для усіх людей, і це щастя повинно бути досяжним тут, на землі, а не лише у потойбічному світі.

   Потужна постать у збереженні слов’янської музичної культури – композитор і етнограф Микола Віталійовч Лисенко.  У його творчій спадщині особливо важливе місце займають твори на тексти Т.Шевченка Музика до «Кобзаря», Опери «Різдвяна ніч», «Наталка-Полтавка»,  понад 600 обробок українських народних пісень для хору або сольного виконання, а ще - запис весільних  обрядів, запис дум і пісень кобзаря О.Вересая.

   Надзвичайно захоплювалася гімнами Рігведи Леся Українка. Вона читала їх  в уривках із «Історії» Менара.

   Лесю так надихнули гімни, що вона вирішила написати книгу "Історія давніх народів Сходу".

   «Нема нічого мертвого у світі, немає теж тіла без душі. Небо, земля, вітри, ріки, зорі, хмари мають так як ми розум, волю і свідомість їх життя. Людина не відрізняє  свого існування від існування Природи, яка колише  її у своїх раменах і живить своїм молоком.

   У рухливому і змінливому видовищі  явищ  бачить людина  сили, які називає Богами. Вона  відчуває їх у собі і поза собою, бачить і чує, дихає ними. Кожний рух, кожне враження напоює її  Божественним життям." Це ми стрічаємо у гімнах Рігведи. Стрічаємо і  бачимо персонажів Лесі Українки, наприклад, із "Лісової Пісні".

   Слов'яни через свою мову дуже близьку до санскриту виявляють найближче споріднення із Арійцями з Індії.

   В Природі, як її бачила, сприймала і розуміла людина Віри Ріґведи, усе є живе і творче. Усе є уосіблене і свідоме. Отже і чудесне Явище Богині Світання є для неї Дійсністю, а саме Живою дійсністю Проявленого Світла.
 

ГІМН ДО РАННЬОЇ ЗОРІ
переклад Лесі Українки

   В повіз великий богині щасливої впряжені коні. Всі несмертельні боги посідали в той повіз. Славна з'явилась богиня, живуча в повітрі, з лона темноти з'явилася людські оселі красити. З цілого світу найперша встає вона й шле нам здалека пишні дари.

   Народилась зоря молодая, новая, будить створіння, найперше приходить на поклики ранні. В наші оселі несмертна зоря завітала, нашу хвалу прийняла в високостях повітря, вільна, осяйна іде, щедро сипле розкішнії скарби. Наче дівчина струнка, так, богине, ідеш ти хутко на наші поданки. Всміхаючись, ти, молодая, линеш раніше від сонця, осяйнеє лоно відкривши. Наче дівча молоденьке, що мати скупала, така ти; бачим блискучу красу твого тіла! О зоре щаслива! Ясно палай! Ні одна ще зоря не була така гарна!
 

Олеся Сінчук і Сташко Потрі