ATENEY - RUSSIAN INTERNATIONAL EDITION
Tulaev.ru

Атеней

Родовед

Евгения

English

Español

Deutsch

Polski

Français

Беларусь

България

Россия

Србия

Україна

Slovenija

India
LINKS
CONTACT
ARCHIVES
FORUM
Rambler's Top100

Новоліття в Київскій Русі

   Об`єднання Рідновірів України з 1993 року відновило в Україні язичницький обрядовий календар „Коло Свароже”. Реконструкція календаря здійснювалася Г.Лозко, А.Богородом, П.Косянчуком згідно строго наукових астрономічних, археологічних та фольклорно-етнографічних фактів. Однак, в останні роки з`явилися непрофесійні спроби підміни етнічного календаря, намагання увести в оману багатьох рідновірів, що виявилося в хибному святкуванні Новоліття (нового року) за китайським календарем (Едуард Добжанський), введенні вигаданих свят та нових невідомих досі Богів.
 

   З метою отримати роз`яснення в цьому питанні, ми публікуємо статтю професора Київського національного університету культури і мистецтв, кандидата філософських наук Галини Лозко про Новоліття в Київській Русі.
 

   Вивчення історії та реконструкції календаря, у першу чергу, має спиратися на астрономічні дані. Для початку розглянемо ці дані для Сонячного циклу. Річний цикл (язичницьке „Коло Свароже”) триває 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд. Запам`ятаймо також, що час обороту Землі навколо Сонця не ділиться на цілу кількість днів – оборотів Землі навколо власної осі. Щороку залишається 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд, через що в григоріанській системі з'явилися високосні роки зі вставними днями.

   Зміна фаз (повноти і старіння) Місяця, тобто обертання Місяця навколо Землі дає нам інший цикл – Місячний. Він триває в середньому 29 днів, 12 годин, 44 хвилини, 3 секунди (приблизно 29, 53 доби). Якщо помножити це число на 12 місяців, то отримаємо рік з 354, 36 днів. Як бачимо, до 365,25 днів, що становлять повний рік, не вистачило близько 11 днів. Тому наші Предки за часів Київської Русі після кожних трьох 12-місячних років робили один 13-місячний рік, коли між двома зимовим сонцестояннями потрапляло 13 молодиків. Цей “вставний” місяць дуже лякав перших християн, які число 13 вважали “чортовою дюжиною”.

   За відновленим календарем Коло Свароже таким 13-місячним роком був 7514, що триває з 1 березня 2006 до 18 березня 2007 року нового літочислення. Від точності визначення дня Новоліття залежить цілий ряд інших свят Кола Сварожого (Вербиці, Великодня, Правої Середи, Русалій та ін.). Отже, календар потребує постійного щорічного коригування – не можна брати язичницький календар будь-якого року і застосовувати його до року наступного.

   Тепер розглянемо календар з точки зору язичницького богослов`я. Часом, як і календарем взагалі у слов`ян керує Числобог. Походження його сягає далеких „індоєвропейських” часів. Числобог– дослівно “Бог Чисел”, слов’янський Бог часу. Він тотожний грецькому Кроносу і римському Сатурну. Їхні свята починалися 17 грудня і продовжувалися цілий тиждень. Таким чином, і у нас, слов`ян, свято Числобога відбувається під час зимового сонцестояння 21–22 грудня, тобто на Різдво Божича, як зодіакальний прояв Сварога. Вважають, що з народженням молодого сонця Коляди і час має властивість “оновлюватися”.

   Ім’я Числобога майже не фіксується писемними джерелами, тому для багатьох дослідників воно досі невідоме. Однак, статуя Числобога, знайдена серед скарбів храму Ретри, була підписана рунічними літерами. Вона зображує його у вигляді чоловіка з Місяцем на плечах[Маш Г. Сокровища Ретры. –М.: Слава! – 2006. – С.140, 142].

   Числобог у слов’янській релігії має глибоке філософське значення. Саме він розкриває смисл життя в Роді. Числобог– це Вічне повернення душ на свою рідну землю.

   Автори Велесової Книги опоетизували його так:

   “Числобог рахує дні наші і говорить Богу числа свої: чи бути дню Сварожому, чи бути ночі. Ізасинають всі, бо усяк ясний во дні Божому, а вночі він– хтось інший: Бог-Дід, Дуб, Сніп наш”[Лозко Г.С. Велесова Книга – Волховник..– Вінниця: Континент-Прим, 2007. – 11-Б].

   Тут йдеться не тільки про зміну дня і ночі в межах доби, але й про зміну дня і ночі душі в межах її вічного кругообігу через світи Яви, Нави і Прави, де могутній Числобог керує вічним перевтіленням душ.

   Вчення про Числобога вивищує язичництво як перед матеріалістичними, так і перед християнськими концепціями лінійності часу, в яких є точка початку (напр., Різдво Христове або “створення світу”) і точка кінця (“кінець світу”, “друге пришестя”, “страшний суд”). Язичницький календар циклічний. Знання про великі і малі цикли природи були відомі давнім Волхвам, а деякі з них дійшли до нашого часу.

   Календар “Коло Свароже” можемо будувати як від Різдва (від Коляди до Коляди), так і від Новоліття до Новоліття, що частіше використовують сучасні громади Рідної Віри.

   Новий рік у язичництві починався з першого весняного молодика– “нового” Місяця, що настав перед весняним рівноденням. Був лише дуже короткий період у Київській Русі, коли Нове літо починали з 1 березня– і то це було вже за християнського часу.

   Услов`ян-язичників початок Новоліття випадає в різні числа березня (рідше в кінці лютого). Оскільки Місяць змінює свої 4 фази за 29, 5 доби, то час від часу вставлявся 13-й місяць, який робив поправку календаря.

   Це зафіксовано нашими літописами і християнськими писарями. У1036р. диякон Кирик у своїй праці “Учення, ним же відати чоловіку число всіх літ” пояснював, звідки береться тринадцятий місяць:

   “Хай буде відомо, що в одному літі книжних місяців 12 і небесних лун ісходить 12, а в кожному літі лишається 11 днів, і з тих днів на четверте літо припадає луна тринадцята”[Лозко Г. Коло Свароже. – К., 2004. – С.74; Пробуджена Енея, – Харків: Див, 2006. – С.331].

   Повість врем’яних літ розповідає: “В літо 6621 (1113). Було на Сонці о 1-годині дня. Бачили всі люди: Сонця залишилось дуже мало, і було як Місяць вниз рогами, місяця березня в 19-й день, а Місяця в 9-й”[Повість Врем`яних літ: літопис за Іпатським списком. – К., 1990..– С.461]. Тут, як бачимо, літописець шляхом паралельного датування передав, що за цивільним (юліанським) календарем був 19-й день, а за астрономічним (місячним)– 9-й день.

   Новгородський 1-й літопис подає: “В літо 6645 наступущу в 7 марта”– тобто рік 6645 (або 1137-й хр.л.) настав 7 березня (з першим весняним молодиком). Астрономи підтверджують, що 7 березня 1137 року був молодик.

   Це також підтверджують наукові праці відомого українського астронома І.Климишина: “В результаті ретельного аналізу літописів був зроблений висновок, що Новий рік починався на Русі з появою нового Місяця в перші весняні дні, близькі до весняного рівнодення... Але минулий рік міг мати 12 місяців, тобто 354 дні, або ж 13 місяців– 384 дні. Тому й початок Нового року на Русі не міг випадати на 1 березня юліанського календаря, а рухався за числами березня, припадаючи в деякі роки на лютий або на квітень. Такого літочислення літописці дотримувались дуже довго, хоча свої записи вони датували, використовуючи юліанський календар”[Климишин И. Календарь и хронология. –М., 1985. – С.259–260].

   Протягом тисячоліть чужі релігійні втручання постійно руйнували наш етнічний календар, через що літописцям приходилося передавати датування подій двома системами: “месяца марта 10, а небесного февраля 15... начат гинути Месяц” (тобто почалося затемнення Місяця)– оповідає Никонівський літопис. Таке язичницьке датування зберігалося довгі століття після хрис

тиянізації, в чому пересвідчуємося, читаючи Чернігівський літопис навіть під 1703 роком: “июль– месяц небесный настал в пяток, числа пятого месяца июня (книжного)”[там же. – С..260]. Тому дуже сумнівними видаються і спроби сучасних ентузіастів-одинаків втручатися в календарне життя рідновірських громад.

   Етнолог Л.Гумільов стверджує, що зміна етнічного календаря здатна зруйнувати не тільки традиційний уклад життя, але й психіку людини і відповідно – долю держави. Отже, календар належав до сфери сакрального і втручатися в нього не дозволялося будь-кому. Цією важливою справою календарного впорядковування часу займалися спеціально освічені Волхви.

   Виходячи з нашої давньоруської традиції, Нове літо 7515 (від Трипілля) настане 19 березня 2007 року. Розраховано цю дату за таблицею Сонячних фаз так: весняне рівнодення у Києві настає 21 березня о 2 годині 07 хв. [див.: Лозко Г. Українське народознавство. – Вид. Третє. – К.: АртЕк, 2006. – С.451–452; Сварог. – 2006. – № 19-20. – С.44].. А перший весняний молодик, що настає перед весняним рівноденням, випадає на 19 березня, о 4 годині 43 хв. [там же]. Кожен день тижня має свою планету (Бога-покровителя). Звертаємо увагу всіх, хто користується відривними календарями, на те, що упорядники цих календарів не завжди точно зазначають час сонячних фаз (без врахування рефракції) [Див.: Косянчук П. Астрономія – основа календаря // Сварог. – 2006. – №19-20, С. 44]..

   Як повідомляють давні Лунники (книги Волхвів-астрономів), той Бог, який покровительствує першому дню Новоліття, є знаковим для всього року. Новоліття 7515 випадає на понеділок, що йде під знаком планети Місяць – тобто Числобога.

   Не забуваймо також про те, що людині повинно бути зручно рахувати час! Числобог нам поможе і Коло Свароже!

© Галина Лозко

COPYRIGHT ATENEY 2001-2005