Щоб усі слов`яни
стали добрими братами
і синами Сонця-Правди...
Тарас Шевченко

   Інтерв`ю з Галиною Лозко, Верховною Волхвинею України, Головою Об`єднання Рідновірів України, Координатором Родового Слов`янського Віча
   
   
   Галино Сергіївно, нещодавно Ви повернулися із Мінська. Розкажіть, будь ласка, у якому заході Ви брали участь, яка була його мета, хто - організатори.
   
   У Мінську 1-3 липня 2005 року відбувся ІХ Всеслов'янський з`їзд. Цей авторитетний міжнародний форум має свою історію. Початок таких з`їздів слов`ян було покладено ще в 1848 році. Його основоположниками були видатні славісти Павел Йожеф Шафарик і Франтішек Палацький, які зібрали ідеологів і лідерів слов`янських сил у Празі з метою консолідації, національного відродження і справжнього визволення слов`янських народів від гніту германських, австрійських, угорських та османських загарбників. Уже перший з`їзд слов`ян у своєму маніфесті проголосив вимогу національної рівності наших народів та закликав до єднання по праву кровної спорідненості. 
   Як бачимо, протягом понад 150 років такі з`їзди збиралися всього дев`ять разів. Вони відбувалися в найбільш критичні моменти історії слов`янських народів. Після Другої світової війни, коли слов`янство вижило в суворих випробуваннях і заявило про себе як про реальну політичну силу, відбувся 6-й з`їзд. Однак, курс світових латентних структур на інтернаціоналізм (як в СРСР, так і в США) спричинив тривалу перерву і байдужість державних діячів наших країн до єднання за родовим принципом. Лише в 1998 р., після півстолітньої перерви, у Празі відбувся 7-й, потім у 2001-му - в Москві 8-й, і нарешті, в Білорусі - 9-й з`їзди слов`ян.
   Нині, коли глобальні агресори намагаються встановити "новий світовий порядок", нав`язати нашим народам свої антикультурні "цінності", потреба в єднанні зусиль усього слов`янства стала очевидною. Отож, метою ІХ Веслов`янського з`їзду стало вироблення стратегії і тактики слов`янських держав у нових геополітичних умовах. 
   Організатором цього форуму є Міжнародний Слов`янський Комітет, до якого входять представники від 12 слов`янських країн.
   
   Цікаво! Чи була на цьому Форумі представлена позиція офіційного Мінська? Якщо так, то якою вона була?
   
   Так, з`їзд у Мінську, чи не вперше за всю історію слов`янського руху, був проведений саме на офіційному державному рівні. І тут батько Лукашенко зумів показати зразок організованості, дружелюбності та слов`янської гостинності. Щоправда, він тільки надіслав письмове привітання ІХ Всеслов`янському з`їздові (воно було зачитане і в той же день опубліковане в білоруських ЗМІ), однак Президент все ж знайшов можливість показатися делегатам з`їзду двічі: в Палаці Республіки перед урочистим концертом з приводу Дня Незалежності Білорусі і під час параду на площі Перемоги, де він разом з делегатами Всеслов`янського з`їзду та ветеранами Війни поклав квіти до монумента "Перемоги", після чого Олександр Григорович тут же на майдані безпосередньо поспілкувався, зокрема, з українською делегацією. 
   Досі як Празький, так і Московський з`їзди відбувалися переважно завдяки ентузіазмові самих діячів слов`янського руху. І навіть цього разу ні український, ні російський, і ніякий інший президенти не привітали цю поважну міжнародну нараду. Кажуть, що В. Путін під час 8-го з`їзду (в Москві) не удостоїв слов`ян своєю увагою, хоча в ті дні він узяв участь у відкритті якоїсь єврейської школи. Як би там не було, але ставлення високих урядовців до справи єднання споріднених нам народів свідчить саме за себе. Чомусь і в наших українських ЗМІ, як і в попередні роки, майже нічого не повідомлялося про цю важливу подію. Думаю, що це не випадковість, а офіційна позиція. 
   
   Які завдання ставив перед собою з'їзд? Які організації із яких країн були на ньому представлені?
   
   Перш за все, як я вже згадувала, обговорювались проблеми єднання слов`ян перед загрозою глобалізації, Четвертої світової війни і "нового світового порядку", який нав`язують нам США. Також були накреслені плани співпраці слов`янських народів у галузях науки, освіти, культури, охорони здоров`я, ЗМІ, проблеми залучення до нашого руху молодих сил та ін. Висловлювались пропозиції щодо створення Центру Слов`янської освіти, адже останніми роками майже не вивчається історія слов`ян, їх культурна спадщина, досі не перевидані праці видатних славістів (Шафарика, Колара, Палацького та ін.). Наша молодь виховується не на зразках рідних культур, а потрапляє під вплив глобальної масової "антикультури" (термін польського філософа Яна Стахнюка).
   На з`їзді було 213 делегатів і 30 гостей від 12 слов`янських країн, а також представники слов`янських діаспор Канади, в тому числі й українців. Зал прикрашали 12 прапорів слов`янських держав. Багато хто з делегатів був мені знайомий з попередніх Всеслов`янських зустрічей і нарад (у тому числі, в Ужгороді, Ялті та Москві). Це насамперед, авторитетний і доброзичливий голова Всеслов`янського комітету Ян Карлович Мінарж (Чехія); представники "Всполноти Польської" Барбара Кригер і Болеслав Тейковский; російський вчений, дослідник рунічних письмен (графолог) академік Валерій Чудінов; мій чоловік, російський історик, засновник і видавець часопису "Атеней" Павло Тулаєв; польська рідновірська молодь; російські рідновіри Александр Головастов та Андрій Лукашов (з Марійської республіки); болгарські, сербські та македонські науковці, дослідники старовини, зокрема Рідної Віри. Це також - доктор Владимир Янкович, автор книги сербською мовою "Слово про короля Божа" та реконструктор слов`янського пантеону Богів; а також Йордан Ніколов, професор Софійського університету, автор книги "Ян Гус - провісник Європейської Реформації". 
   Ми обмінювалися книгами, зокрема, Марек Глогочовский подарував мені свою працю "Війна Богів: Геліос-Світовид проти Яхве-Гефайстоса" (польською мовою), написану в дусі сучасного рідновірського світогляду. Від Білорусі також були делеговані цікаві особистості. Перш за все, це симпатичний і дуже відповідальний голова Слов`янського комітету Білорусі Сергій Іванович Костян, завдяки організаторським здібностям якого увесь з`їзд відбувся як величне свято єднання народів-родичів. Білорусь була також представлена науковими силами. Мені припала до душі праця академіка Віктора Кириєнка "Менталітет сучасних білорусів", бо я й сама цікавилася проблемами національного характеру й мала публікації про менталітет українців. Приємно, що Віктор Васильович оцінив і мою книгу "Українське народознавство". Отже, було багато спільних інтересів і тем для обговорення.
   Звичайно, як водиться на сучасних з`їздах, не обійшлося без попівства. Але, на щастя, не вони керували, і не вони відкривали з`їзд - ми слухали й співали гімн Білорусі, без християнських молитов. Щоправда, представник Мінського екзарха всієї Білорусі у своєму виступі зробив кілька випадів проти болгар-македонців, що викликало бурхливе обурення в залі і протести делегації Македонії. Однак, ця недоречність лише продемонструвала християнську нетолерантність і ніяк не вплинула на загальний дружній настрій і плідну працю делегатів. 
   
   Хто представляв Україну? Чи вдалося українцям донести до публіки свою позицію, чи була вона почута?
   
   Українську делегацію очолював поважний ветеран слов`янського руху, Голова Слов`янського комітету України Микола Федорович Лавриненко. Були представлені різні політичні і культурні сили: як ліві (голова прогресивних соціалістів Наталя Вітренко з групою підтримки), так і радикально-праві (маю на увазі себе - Галину Лозко, лідера Рідної Віри і прихильницю здорового націоналізму). Сказати по-правді, я лише завдяки винятковій наполегливості, своїй власній і своїх друзів, потрапила на цей з`їзд. Мені також вдалося виступити в секції з питань науки, освіти та культури і донести до братів-слов`ян рідновірську позицію, яка, без сумніву, була почута. Позитивне враження справив своїм компетентним виступом і загалом виваженою позицією професор Володимир Личковах, завідувач кафедри культурології Чернігівського педагогічного університету. Добре було представлене Козацтво, форма якого і статечна поведінка, а особливо щире вболівання за долю слов`янства, справляли гарне враження. І хоча від України було делеговано 30 осіб (а це загалом немало!), не всі відомі українські діячі прибули на з`їзд: не було Бориса Олійника, Петра Толочка та інших, мабуть дуже зайнятих державними справами діячів. По-різному сприймали делегати висловлювання Наталі Вітренко, яка часом скочувалася на політичні "розбори" місцевого українського характеру. Але доповідь прогресивної соціалістки з економічних питань оцінили як достатньо кваліфіковану. В цілому, українці справили гарне враження своєю активною позицією, інтелектом та дружелюбністю.
   
   Яке ставлення Міжнародного Слов'янського Комітету до процесів відродження Рідної Віри у Слов'янських країнах?
   
   Чесно кажучи, мене приємно вразила обізнаність лідерів слов`янського руху з існуванням Рідної Віри і її перспективами. Це продемонстрували, насамперед, білоруські представники державних установ, які в своїх виступах не тільки наголошували, що християнство принесло розбрат між слов`янами, але навіть згадували про знання віщих волхвів (Владимир Аксьонов). Про значення Рідної Віри в єднанні слов`ян згадував у своєму виступі також і Павло Володимирович Тулаєв. Тема моєї доповіді "Етнорелігія як природна альтернатива глобалізації та асиміляції слов`ян" була сприйнята з розумінням. Мені також вдалося поспілкуватися з представником Комітету в справах релігій і національностей при Раді Міністрів Республіки Білорусь Рибаковим Михайлом Леонідовичем та іншими посадовцями. З приємністю я подарувала свій переклад Велесової Книги Голові Міжнародного Слов`янського Комітету Яну Мінаржу, який вільно читає і розуміє українську мову. Хоча одного примірника Велесової Книги, яку я взяла для показу, явно бракувало тут на з`їзді: мати цю книгу виявили бажання і болгари, і поляки, і білоруси. 
   Саме до цього з`їзду ми з моїм чоловіком Павлом Володимировичем постаралися видати третій номер газети-вісника Родового Слов`янського Віча, яку зробили двомовною. Ця газета зі слов`янським ім`ям "СЛАВА!", видрукувана за благодійної підтримки Сергія Данилова в українському видавництві "Такі справи", роздавалася всім делегатам як візитна картка міжнародного Віча слов`ян-рідновірів, яке ми започаткували у Києві в 2003 році. 
   Інша цікава деталь: в одному з підсумкових документів, а саме "Слов`янському маніфесті", проект якого готував Голова Російського Слов`янського комітету Микола Іванович Кікешев (українець з походження), є розділ "Релігійні розколи". Тут дослівно записано таке: "Релігійна криза в слов`янському світі має глибокі корені. Вона викликана насильницькою християнізацією більшості слов`янських народів у ранньому середньовіччі, які прийняли від Візантії православну віру. Війни і христові походи католиків на православні святині поглибили розкол християнства. Частині південних слов`ян прищепили іслам. Прикро, що церковні розколи проходять по слов`янському дереву, і часто міжрелігійна ворожнеча призводила до кровопролиття та братовбивства". Далі в маніфесті також згадується християнська непримиримість до сповідників ведичного (читаймо, рідновірського) віросповідання. Добре, що Слов`янський комітет сміливо подивився правді у вічі і визнав цю, на мою думку, одну з головних причин занепаду слов`ян. На сучасному етапі це важливий поступ: бо насамперед слід виявити причини хвороби, щоб потім - правильно лікувати її. І якщо президент Міжнародної Слов`янської Академії наук, освіти, мистецтв і культури Борис Іванович Іскаков (Росія) висловив застереження щодо "сіонізму як великої загрози слов`янам", то лишається тільки вказати на юдейське коріння Біблії. Пора зрозуміти, нарешті, що християнство, так само, як комунізм, - є глобальною програмою винищення всіх арійських народів, у тому числі й слов`ян.
   
   Що стало підсумком проведення з'їзду?
   
   З`їзд прийняв цілий ряд документів і постанов щодо співпраці слов`ян у різних галузях. Висловлювалися пропозиції про створення Слов`янського телевізійного каналу, Слов`янського Воїнського братства, Слов`янської творчої спілки, Слов`янського освітнього центру та ін. Зокрема, в згаданому вище "Слов`янському маніфесті" заплановано ряд заходів протистояння насильницькій глобалізації. Осмислюються фундаментальні основи слов`янської цивілізації: ідея, кров, мова, ґрунт (як бачите, вони повністю збігаються з основами Рідної Віри). Нині є 16 народів, що проросли з одного слов`янського кореня - вони живуть у 12-ти слов`янських країнах. Не зважаючи на тисячолітні гоніння, намагання наших ворогів винищити слов`янське населення, ми живемо, і ми повинні знати, що глобалісти і сьогодні не зацікавлені в об`єднанні слов`ян, навпаки - руками тих же прозахідних германців вони хочуть роздрібнити наші сили, асимілювати і знищити. Ми повинні припинити вимирання слов`ян (зупинити демографічну кризу), відродити сільські общини, що поєднають нас з рідним ґрунтом і рідною традицією. Для цього необхідно формувати і розвивати слов`янську ментальність, усвідомлення себе великою суперетнічною спільнотою, створити інформаційний слов`янський простір, зміцнювати сімейні узи і політичну солідарність. Висловлювались навіть думки щодо організації федеративного об`єднання слов`янських держав, але вони не набули виразно окреслених форм. Однак, чітко було сформульовано, що Європейський Союз і НАТО - це не наш шлях. Це пастка для слов`ян!
   
   Які Ваші особисті враження від з'їзду? Що Ви від нього чекали, чи справдилися ці сподівання?
   
   Я в Білорусі побувала вже не вперше і маю завжди приємні враження від цієї братньої країни та її гостинного доброзичливого народу. Я прочитала кілька лекцій про Рідну Віру в Брестському та Мінському університетах (причому, на прохання студентів, українською мовою). У березні минулого року відбулась моя презентація в Національній Спілці письменників Білорусі та участь у науковій конференції. Всеслов`янський з`їзд - це вже був наступний етап плідної співпраці не тільки з білорусами, але й з іншими слов`янами. Дуже позитивні враження також від самої організації з`їзду (поселення в комфортабельному готелі "Мінськ", екскурсії на курган Слави та меморіал Хатинь, участь у святковому параді на День Незалежності Білорусі та чудовий концерт в Палаці Республіки).
   Були, звичайно, і неприємні епізоди. Деякі делегати демонстрували явно неконструктивні погляди. Так, наприклад, голова Компартії Росії Геннадій Зюганов ошелешив присутніх своїм комінтернівським розумінням слов`янської єдності і дійшов до того, що висловив відверте захоплення "мудрою політикою Сталіна", особливо "при підписанні пакту Молотова-Ріббентропа". Такі безвідповідальні заяви політичного діяча насправді тільки дискредитують державу, яку він представляв. Сьогодні подібні думки нагадують реанімованих динозаврів. На цьому тлі привіт від Компартії України, що прозвучав у виступі нардепа Верховної Ради України п. Олега Грачова, виглядав досить пристойно. Штучно і провокаційно прозвучала репліка одного з учасників (не пам`ятаю чия) про якусь міфічну дискримінацію російської мови в Україні. Однак, ці та подібні виступи тільки наочно засвідчили, що не можна віддавати справу слов`янської єдності у ліві руки. Я зрозуміла, що саме комуністична лівизна завжди відштовхувала здорові сили націоналістів від слов`янської справи. Це дуже важливий висновок. Думаю, що він корисний як для націонал-патріотів, так і для інтернаціонал-космополітів. Очевидно, що відсталі, але висловлені в нахабній манері думки, здатні погубити ті щирі починання і прагнення слов`янського братерства, які досі були виключно громадською ініціативою.
   Слов`янська ідея не нова: чи не вперше вона висловлена у Велесовій Книзі, де описане коріння Слов`янського родового древа. Мислителі ХІХ ст. повернули нам її на новому етапі життя. Для українців-русофобів не зайвим буде знати, що відродилася ця ідея не в Росії, а в Чехії. Більше того, в Україні ХІХ століття вона з`явилась на 20 років раніше, ніж у Росії. Це було "Товариство об`єднаних слов`ян" (1820-30 рр.), а за ним виникло і "Украйно-слов`янське товариство" (саме так жандарми називали в своїх звітах Кирило-Мефодіївське братство, учасником і натхненником якого був і наш Кобзар Тарас Шевченко). 
   Річ у тім, що гіпертрофовані державницькі і націоналістичні почуття часто виступають певним антагонізмом слов`янській ідеї - тільки через неправильне її розуміння. Дійсно, радянський імперіалізм дискредитував слов`янську ідею так, що сьогодні всяка згадка про слов`ян викликає в певних патріотичних колах гірку іронію і навіть звинувачення у зраді національних інтересів. Але слід дивитися вглиб проблеми, адже ситуація змінилася. Ми звільнилися від гніту імперій і стали на власний шлях розвитку національних спільнот. Сьогодні ніхто не повинен зазіхати на державний суверенітет і незалежність наших країн. Біда тільки в тому, що нам, усім слов`янам, не дадуть вільно жити значно сильніші й нахабніші супротивники - американські глобалісти, які з допомогою сіоністського капіталу диктують народам "новий світовий порядок". Вони фактично ведуть приховану Четверту світову війну проти наших народів, яку, на жаль, не хочуть бачити наші урядовці. Отже, саме на боротьбу з цим "порядком" маємо спрямовувати свою волю і об`єднати зусилля. 
   Безумовно, молоде покоління має вдихнути нові свіжі сили в слов`янську справу. Гадаю, що й Слов`янському Комітету України слід робити ставку на нову генерацію, залучати більше науковців, освічених аналітиків. Треба демонструвати позитивні сторони добросусідства і співпраці споріднених народів. Це стане дійсністю, якщо наш "Славком" сам щиро вболіватиме за слов`янський Рід, а не використовуватиме слов`янську ідею в чиїхось політичних цілях. 
   Як завжди, від різних з`їздів і конференцій, на яких я буваю, я чекаю нових знайомств, конструктивних рішень, нових книжок та інтелектуального збагачення. З цього Всеслов`янського з`їзду я винесла нове розуміння, що потрібно для того, щоб слов`янська ідея стала привабливою для молоді, за якою майбутнє. Саме це я й збираюся робити після з`їзду. 
   Хай буде во Славу Рідних Богів!
   
   Інтерв`ю з Галиною Лозко записав Ярослав Бабич, 
   заступник голови Віча Українських Рідновірів